Учні та випускники КМДШ розповідають світу про війну в Україні

«За кордоном із перших днів війни я почуваю провину і злість на власну безпорадність: усі мої в Україні, переживають цей досвід, роблять щось корисне, а я тут у безпеці наче «відсижуюсь». До цього додавався страх: що там із сім’єю, з моїм будинком, з моїм майбутнім, з моїм містом, з моєю Україною.

Мене лякала думка про те, що я відкрию новинну стрічку, побачу чи напишу повідомлення й почую у відповідь, що сталося щось непоправне. У такому стані єдине, що змусило мене триматись, почало штовхати вперед — це дії, волонтерства.
Перші три дні я ходила на протести в різних містах: Гаага, Гронінген... Стояла на стенді, збирала кошти, допомагала фундації українців у Нідерландах шукати контакти з діаспорянськими групами в інших країнах.

Далі помітила, що в різних містах почали організовувати пункти збору гуманітарної допомоги. У Гронінгені, щоправда, таких пунктів у близькій доступності ще не було. Тож я створила свій і зробила все, що від мене залежить, щоби поширити про нього інформацію.

Упродовж кількох днів збирала допомогу у власній маленькій кімнаті й передавала на більші склади. Так як моя кімната була занадто маленькою для збору, я об’єдналася з подругою, яка відкрила свою, трохи більшу точку збору.

Десь у той же час мій університет зібрав українців, щоби розпитати, що він міг би для нас зробити. Після зустрічі сформувалась невелика групка активних студентів, яка включала й мене. Ми взялися за роботу з університетом. Моя частина роботи полягала в розробці постера з пунктами прийому гуманітарної допомоги в місті, допомозі з розповсюдженням інформаційних флаєрів, з влаштуванням інформаційних стендів та координацією вивозу речей на склади з пунктів прийому гуманітарної допомоги на кампусі.

Паралельно з цим я дала кілька інтерв‘ю для нідерландських газет із метою розповсюдження інформації про події та те, як жителі цієї країни можуть допомогти. Також я волонтерила на благодійних ярмарках, влаштованих нашими студентами для збору фінансової допомоги.

На крайній демонстрації в моєму місті я зібрала сили і виголосила промову про те, як іноземці тут можуть дієво допомогти.

Волонтеримо щодня. Сподіваюся, що скоро нічого з того, що я роблю не буде потрібним, а я зможу повернутися на літо в рідний Київ і вперше з часів окупації з‘їздити до Українського Криму.»

Анна Безпала, випускниця КМДШ_Голосіїв, 2021

«Зараз підтримка України у Нью-Йорку проявляється через протести, збір гуманітарної допомоги та інформаційну підтримку. Ми організовуємо цілі команди допомоги для людей, які знаходяться в Україні. Сортуємо все для новонароджених, збираємо одяг для жінок та дітей, їжу, ліки, усе можливе.


Активно розповідаємо про страшні реалії українців сьогодні. На днях була можливість дати інтерв’ю для місцевого телеканалу. На протестах ми закликаємо людей розповідати, доносити до всіх, що в Україні йде повномасштабна війна.»

Таїсія Федоренко, учениця 10 класу в КМДШ_Голосіїв

«Через війну ми з родиною виїхали до Нідерландів. Навіть далеко від дому для мене важливо брати активну участь у заходах, спрямованих на захист України. Потрібно поширювати інформацію, щоби більше людей знало правду про війну в нашій країні.

Тому тут, за тисячі кілометрів від дому, ми виходимо на мітинги, протести, розповідаємо людям із різних куточків планети реальні подробиці війни. На днях я дала інтерв’ю для місцевої газети. Як підліток, я не можу серйозно вплинути на ситуацію, але впевнена, що навіть маленькі кроки кожної людини можуть вплинути на загальний результат. Зараз кожен робить те, що він може. І разом ми сила.»

Катаріна Клайбрук, учениця 10 класу КМДШ_Голосіїв